Варто відзначити, що відбулася істотна зміна в термінах і вартості реєстраційних процедур. З 2013 року робота ГРС з проведення акредитації обходиться іноземним організаціям тільки в 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, замість суми, еквівалентної 500 доларів США, що раніше визначалася постановою КМУ № 145 від 26 лютого 1993 року. Знаючи про одночасне скорочення терміну розгляду заяви на акредитацію з двох місяців до 20 робочих днів, ми можемо бачити, що за суму, більш ніж у 10 разів меншу попередньої, ГРС буде працювати в два рази швидше.

Також потенційних заявників не може не радувати той факт, що в разі прийняття рішення про відмову в акредитації він буде направлений протягом строку розгляду заяви (ГРС втратила додаткові 10 днів на відправку листа).

Процедура реєстрації (акредитації) відокремленого підрозділу неурядової організації стала швидше і дешевше

При цьому становищем ч. 7 статті 20 Закону «Про громадські об'єднання» було істотно звужено можливості посадових осіб щодо прийняття відмовних рішень з акредитації відокремлених підрозділів. Відмовляти в акредитації будуть при протиріччях установчих документів тільки Конституції України та законам України (раніше більшість таких рішень були мотивовані невідповідністю установчих документів положенням підзаконних нормативно-правових актів).

Щодо документів, необхідних для акредитації, то зміни також позитивні, але не суттєві:

- Визначено, що потрібні саме «копії установчих документів неурядової організації», раніше не тільки не була визначена форма документів, а й поняття установчих документів було звужено до «статуту (положення)»;

- Відпала необхідність формування відомостей про склад керівництва статутних органів підрозділи, тепер достатньо вказати керівника і його дані в рішенні про створення;

- Реєстрація статуту (положення) структурного осередку більше не є обов'язковою, а відбувається відповідно з рішенням про створення.

Також слід звернути увагу на те, що в новому Законі не тільки коректно описані необхідні документи і скорочені терміни для проведення реєстраційних дій, а й збільшено термін для повідомлення ГРС про зміни у статутних документах підрозділу або зміну керівника з 5 до 20 днів.

Але, незважаючи на всі позитивні зміни в порядок створення відокремленого підрозділу на території України, є кілька негативних моментів, на які слід звернути увагу.

Першим таким моментом є відсутність у новому Законі регламентації процедури видачі дубліката свідоцтва про акредитацію. Єдина згадка про таку можливість міститься в наказі Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1845/5, проте сама процедура не є вичерпно регламентованої. Тому можна припустити, що ті, хто втратить свідоцтво про акредитацію, можуть зіткнутися з проблемами.

Другий момент, що вимагає освітлення, набагато важливіше і пов'язаний з тим, що 3 лютого 2013 року набрав чинності Закон «Про благодійну діяльність та благодійні організації». Стаття 25 даного Закону визначає, що акредитацію представництв і філій іноземних благодійних організацій слід проводити в порядку, визначеному Законом «Про громадські об'єднання», тобто саме тим порядком, який ми аналізували вище.

Нове законодавство суперечливо регулює питання акредитації представництв і філій іноземних благодійних організацій

І це не викликало б жодних питань, якби не ч. 2 ст. 2 нового Закону, в якій передбачено наступне: «Дія цього Закону не поширюється на суспільні відносини у сфері створення, реєстрації, діяльності та припинення:... 6) непідприємницьких товариств (які не є громадськими об'єднаннями), створених на підставі інших законів». Тобто Закон «Про громадські об'єднання» передбачає неможливість регулювання питання акредитації підрозділів благодійних товариств його нормами (виходячи з того, що «непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками» згідно ст. 85 ЦК України).

Звичайно, трактуючи буквально ч. 2 ст. 2 нового Закону, можна говорити, що перелік сфер відносин «створення, реєстрації, діяльності та припинення», на які новий Закон не поширюється, не включає поняття акредитації, а тому зазначеної колізії не існує. Однак така позиція не витримує критики через те, що даний перелік точно відповідає сформульованої у ч. 1 ст. 2 нового Закону сфері дії Закону (у ній також не використовується термін акредитація).

ВИСНОВОК:

Таким чином, Закон України «Про громадські об'єднання» приніс ряд важливих змін в порядок відкриття підрозділів іноземних неурядових організацій: скорочення термінів, зниження вартості, використання більш коректних формулювань при визначенні необхідних документів та інше. Однак, як ми бачимо, без «ложки дьогтю» законодавець не зміг обійтися: застосування норм Закону до благодійних товариствам залишається під питанням.

• < Назад
• Вперёд >