Аналіз Закону про зайнятість населення

Нові вимоги Закону при наданні послуг з посередництва у працевлаштуванні

В даний час аутсорсинг персоналу отримує все більш широке поширення в українському діловому середовищі. Його суть - передача профільному постачальнику послуг ряду функцій для їх виконання на тимчасовій або постійній основі. Природа цих функцій може бути різною: від ведення бухгалтерського обліку до прибирання приміщень та охорони території. У багатьох випадках метою такої схеми правовідносин є підвищення ефективності при виконанні даних функцій і оптимізація витрат.

Незважаючи на те що аутсорсинг персоналу вже досить затребуваний в Україні, законодавча база, що регулює відносини у цій сфері, не приведена у повну відповідність з світовими тенденціями, що породжує ряд питань щодо належного оформлення таких правовідносин.

Першою спробою на шляху правового регулювання подібних правовідносин якийсь час вважалося введення в Податковому кодексі визначення «послуги з надання персоналу». Під цією послугою розуміється угода (господарське або цивільно-правове), де одна особа (постачальник) направляє у розпорядження іншої особи (замовника) одне або кілька фізичних осіб (як правило, співробітників постачальника) для виконання певних функцій. При цьому така угода може як передбачати, так і не передбачати укладення між замовником і направляються персоналом трудових договорів (контрактів). Однак таке визначення не є тотожним вже звичного для українського бізнесу поняттю «аутсорсингу», про який ми згадували вище, а скоріше в багатьох випадках ближче до поняття «аутстаффінгу».

Не є тотожними і поняття «аутсорсинг» та «аутстаффінг». Аутстаффінг буквально означає виведення співробітників за штат, що, як правило, має на увазі їх звільнення і подальше працевлаштування постачальником послуг аутстаффінгу

У новому Законі України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 (далі - Закон) послуг з посередництва у працевлаштуванні присвячено цілий розділ (розділ VI). Відповідно до нього до числа постачальників таких послуг, крім безпосередньо суб'єктів, що здійснюють діяльність з посередництва у працевлаштуванні (яких прийнято називати «рекрутерами»), також віднесені суб'єкти, що здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців (постачальники послуг аутсорсингу або аутстаффінгу, залежно від умов відповідної угоди).

Закон передбачає серед іншого ведення органами зайнятості реєстру суб'єктів, що надають такі послуги, а також встановлює вимогу щодо отримання відповідних дозволів компаніями, задіяними в такому бізнесі. Однак, незважаючи на те, що Закон був прийнятий ще в минулому році і діє вже більше місяця, порядок отримання зазначених дозволів досі не встановлений.

Що стосується залучення на законних підставах персоналу на умовах аутстаффінгу, існують і інші умови, обов'язкові для дотримання як постачальником таких послуг, так і замовником, серед яких Закон передбачає наступні:

• замовник зобов'язаний мати чинний колективний договір, що передбачає можливість залучення персоналу на умовах аутстаффінгу;

• замовник зобов'язаний отримати відповідну згоду профспілкових органів (якщо такі є);

• постачальник послуг зобов'язаний виплачувати персоналу заробітну плату не нижче мінімальної заробітної плати та заробітної плати працівників замовника за виконання аналогічної роботи.

Також постачальник послуг аутстаффінгу не може надавати персонал замовнику, у якого протягом року скорочено чисельність (штат) працівників, не дотримані нормативи за чисельністю працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва, а також для виконання робіт у шкідливих, небезпечних і важких умовах праці та робіт за основними професіями технологічного процесу основного виробництва.

Останні два нормативу характерні, насамперед, для промислових підприємств.

Станом на сьогоднішній день є привід вважати, що введення Законом вищевикладених та інших вимог може створити загрозу ефективному використанню вже стали привабливими для українського бізнесу моделей аутстаффінгу та аутсорсингу. На думку багатьох представників як українського, так і міжнародного (в тому числі консалтингового) бізнесу, чинна редакція Закону потребує доопрацювання. У цьому зв'язку варто відзначити, що представники відповідних органів влади відкриті до діалогу з експертами в області працевлаштування, що дає надію на вирішення найбільш важливих для цього бізнесу питань вже найближчим часом