Презумпція безкарності

Трохи більше року тому, 13 грудня 2011 року, Верховна Рада прийняла Закон про декриміналізацію економічних злочинів, пом'якшивши покарання для багатьох підприємців. Зусиллями авторів проекту позбавлення волі замінили штрафом, арешт - заставою, а 17 складів злочинів (обман покупців, порушення порядку заняття господарською діяльністю, незаконне відкриття валютних рахунків за кордоном та ін) перевели з категорії кримінально - караних в розряд адмінпровини.

Враховуючи, що багато ці діяння вже давно втратили суспільну небезпеку, прийняття Закону дозволило не тільки зменшити тюремне населення країни (по числу якого ми, на жаль, все ще входимо в першу десятку країн світу), а й знизити градус репресивності нашого законодавства в цілому. Судово - правоохоронна система, незважаючи на весь свій консерватизм, за рік успішно навчилася працювати за новими правилами.

Як показала практика господарських судів, законодавство про декриміналізацію економічних злочинів потребує корегування

У той же час, як показала практика господарських судів, законодавство в цій частині варто підкоригувати. Розумію, що у законодавців була блага мета - полегшити життя бізнесу. Але, на жаль, дуже часто благі наміри перетворюються на їх повну протилежність. Далі - дві типових історії.

Підприємець B перевів все майно належить йому компанії «A» на підставні фірми «B» і «C», зареєстровані на третіх осіб, але фактично контрольовані ним. Причина була банальна - приховати ліквідні активи від фіскальних органів. Після чого кредитори, будучи з бізнесменом «в долі», порушили справу про банкрутство фірми «A». Як тільки фірма «A» буде ліквідована, всі кошти знову повернуться підприємцю, а бюджет і «чужі» кредитори залишаться з носом.

Ось інший приклад. Власник будівельної фірми ініціює її банкрутство. У ході засідання з'ясовується, що незадовго до цього фірма отримала прибуток за субпідрядними контрактом. Але щоб її приховати, гроші переводилася на банківські рахунки кількох фірм - «одноденок», використовувалися також підроблені документи про витрати. Всі дії керівництва фірми свідчили про бажання приховати справжню прибуток, піти від оподаткування і обдурити кредиторів.

Що можна сказати про цих двох прикладах ? Не обов'язково читати Закон про банкрутство від кірки до кірки, щоб зрозуміти, що мова йде про фіктивне банкрутство. І якщо раніше таким «джентльменам удачі» «світило» кримінальне покарання : мінімум - штраф (від 12,7 до 34 тис. грн.), Максимум - обмеження волі на строк до трьох років (ст. 218 КК «Фіктивне банкрутство»), то тепер тільки адміністративний штраф. Та й то за умови, що сума збитків складе не менше 268,5 тис. грн.

Звичайно, можна дискутувати про те, яка відповідальність - кримінальна чи адміністративна - тут доцільніше. Але те, що вона повинна бути, - поза всяким сумнівом. Причому такі факти, як незаконна передача, приховування майна з метою фіктивного банкрутства, встановлюються виключно господарським судом у засіданнях по справі про банкрутство. Після чого суд, керуючись ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК), повинен повідомити про виявлені ознаки злочину міліцію або прокуратуру. Ось тут-то і виникають проблеми.

По-перше, повідомити - то суд повинен, але ніде в законі не сказано, що правоохоронні органи повинні йому відповісти. Хіба що у спільному листі Вищого господарського суду України (ВГСУ) і Генпрокуратури (від 3 серпня 1992 року), а воно є лише підзаконним актом.

По-друге, фіктивне банкрутство більш не є злочином, а до ГПК йдеться тільки про повідомлення про діяння, «що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку». Про адміністративні правопорушення - ні слова. І по-третє, в постанові Пленуму ВГСУ від 26 грудня 2011 року говориться про направлення судом матеріалів «для перевірки чи порушення кримінальної справи». Але як відомо, після вступу в силу нового Кримінального процесуального кодексу стадія порушення кримінальної справи відсутня як така.

З одного боку, суди повинні піклуватися про те, щоб фіктивне банкрутство каралося і обмежувалося. З іншого - з правоохоронних структур знімається всяка відповідальність перевіряти матеріали суду і повідомляти про результати

В результаті суспільству надсилається двоякий месидж : з одного боку, суди повинні піклуватися про те, щоб фіктивне банкрутство каралося і обмежувалося, а з іншого - з правоохоронних структур знімається всяка відповідальність перевіряти матеріали суду в подібних ситуаціях і повідомляти про результати. Вже не кажучи про те, що, приховавши майна на мільйон, «спадкоємці Бендера» відбудуться штрафом у кілька тисяч, продовжуючи далі будувати нові «піраміди» та філії фірм «Роги і копита».

До слова, в тій же Америці за подібні діяння передбачена кримінальна відповідальність у вигляді штрафів (10 - 250 тис. доларів) і позбавлення волі (до року). До того ж для притягнення до кримінальної відповідальності не вимагається, щоб фіктивним банкрутством було завдано великих збитків. Ну, не прийнято там закривати очі на елементи шахрайства у справах про банкрутство ! І думаю, досвід Штатів у цій частині нам варто запозичити : навіть якщо «віруси» (а нечесний підприємець, як вірус, «заражає» здорове суспільство) перемогти повністю не можна, то тримати їх під контролем можна і потрібно.

Вікторія Джарти,

заступник голови господарського суду м. Києва

• Вперёд >