Закон по - новому регулює правовий статус кредиторів, які не встигли вчасно заявити свої грошові вимоги до боржника або які не заявили їх взагалі. Якщо раніше такі вимоги не включалися в реєстр вимог кредиторів і вважалися погашеними, то тепер, згідно з ч. 4 ст. 23 Закону, такі вимоги кредитора ні бути конкурсними, проте все ж включаються до реєстру вимог кредиторів, але тільки в шосту чергу.

Заслуговують на увагу положення ч. 2 ст. 26 Закону, що встановлюють кворум для проведення зборів кредиторів. Так, перші збори кредиторів буде вважатися правомочними, якщо на ньому присутні кредитори, які мають не менш ніж 2/ 3 голосів. Наступні збори вважаються правомочними, якщо присутні кредитори, що володіють більше половини голосів. Таким чином, кредиторам, наприклад, для прийняття рішень на зборах кредиторів необхідно заздалегідь подбати про кворум. Якщо кворуму для ухвалення рішень не буде, кредитори не зможуть у встановлені Законом терміни клопотати перед судом про перехід в бажану для кредиторів судову процедуру банкрутства. У цьому випадку суд буде мати право самостійно визначити долю боржника: визнати його банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру або ж запровадити процедуру санації боржника.

Конкурсний кредитор, якому належить 25% і більше голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів

Позитивною зміною у процедурі формування представницьких органів є положення, яке встановлює, що конкурсний кредитор, якому належить 25% і більше голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів.

Слід зазначити, що положення Закону врегулювали деякі спірні моменти, пов'язані з визначенням складу і розміру грошових вимог кредиторів. Так, до прийняття зазначеного Закону суди по - різному визначали розмір вимог кредиторів, які були заявлені в іноземній валюті. В одних випадках суд касаційної інстанції вважав, що грошові вимоги повинні бути переведені в національну валюту за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання до суду заяви про порушення справи про банкрутство, незалежно від дати заяви кредитором своїх вимог до боржника (див., наприклад, постанову Вищого господарського суду України від 02.09.2009 року по справі № 2-6/529-2009). В інших справах суд касаційної інстанції вважав, що вимоги кредиторів, заявлені в іноземній валюті, повинні бути переведені в національну валюту за курсом, встановленим Національним банком України на дату подачі кредитором заяви із грошовою вимогою до боржника (див. постанову Вищого господарського суду України від 27.10.2009 року у справі № Б26/55-09).

Після набранням чинності Закону суди будуть визначати розмір вимог кредиторів, заявлених в іноземній валюті, за єдиним підходу. Так, ч. 2 ст. 23 Закону встановлює, що якщо вимоги до боржника виражені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подачі кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Спори з вимогами про стягнення заробітної плати, суперечки з вимогами про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника тепер будуть підвідомчі господарським судам

Законом передбачається зміна підвідомчості і підсудності деяких судових справ. Згідно з п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України. Зазначеними змінами передбачається, що господарським судам будуть підвідомчі деякі трудові спори, пов'язані з вимогами до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство, а саме: спори з вимогами про стягнення заробітної плати, суперечки з вимогами про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Закон передбачає можливість проведення санації боржника до порушення справи про банкрутство. Така санація може бути проведена за наявності письмової згоди власника майна боржника, письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує 50% кредиторської заборгованості боржника згідно з даними бухгалтерського обліку. Крім цього, план санації повинен бути письмово погоджений усіма забезпеченими кредиторами та затверджений загальними зборами кредиторів боржника. Законом передбачено, що порядок проведення зборів кредиторів визначається Положенням про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство, яке має бути затверджене Вищим господарським судом України. Термін дії процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом плану санації.

Законом визначено ряд особливостей порушення справи про банкрутство. Так, справа про банкрутство порушується лише після того, як суд у підготовчому судовому засіданні перевірить обгрунтованість вимог заявника. Підготовче судове засідання має бути проведене протягом 14 днів з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, а за наявності поважних причин - не пізніше 30 календарних днів. Одним з позитивних нововведень Закону на цій стадії провадження у справах про банкрутство є обов'язок суду залучати до матеріалів справи заяви про банкрутство, які були подані іншими кредиторами до дня проведення підготовчого судового засідання. І у випадку якщо заяву первинного кредитора буде визнано необгрунтованим, суд зобов'язаний приступити до розгляду заяв, що надійшли від інших кредиторів. Зазначене нововведення дасть можливість виключити ситуації, що зустрічалися до внесення змін до Закону про банкрутство, а саме: після порушення справи про банкрутство боржник розраховувався з ініціюючим кредитором, після чого ініціюючий кредитор або відкликав заяву про порушення справи про банкрутство, або ж не публікував оголошення про порушення справи про банкрутство. У цих випадках суд припиняв виробництво у справі про банкрутство боржника. При цьому боржник за період перебування справи в суді намагався максимально забезпечити безпеку своїх активів і в разі, якщо йому це вдавалося, то подальше порушення справи про банкрутство значно зменшувало шанси кредиторів на погашення заборгованості.

Згідно з положеннями Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться судом при порушенні провадження у справі про банкрутство. При прийнятті до провадження заяви про порушення справи про банкрутство суд має право лише заборонити власнику майна боржника та боржнику приймати рішення про ліквідацію, реорганізацію боржника, а також відчужувати основні засоби. Зазначені положення Закону дають можливість « активним » і « наполегливим » кредиторам, у разі наявності відкритого виконавчого провадження, спробувати повернути заборгованість через виконавчу службу до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Вартість послуг арбітражного керуючого буде дорівнює середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до дня порушення справи про банкрутство, але не менше 2 мінімальних заробітних плат і не більше 5 мінімальних заробітних плат

Також хотілося б відзначити нововведення в оплаті послуг арбітражного керуючого. Так, ст. 115 Закону передбачено, що за виконання повноважень розпорядника майна арбітражний керуючий отримує щомісячну винагороду в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні 12 місяців його роботи до дня порушення справи про банкрутство, але не менше 2 мінімальних заробітних плат і не більше 5 мінімальних заробітних плат. При цьому в процедурі розпорядження майном оплата винагороди здійснюється шляхом авансування заявником (кредитором або боржником) грошових коштів на депозитний рахунок нотаріуса.

Грошова винагорода арбітражному керуючому за здійснення повноважень керівника санації, ліквідатора складається з основного та додаткового винагороди. Розмір основного винагороди становить дві середні заробітні плати керівника боржника за останні 12 місяців до дати введення процедури санації або ліквідації, але не більше 10 мінімальних заробітних плат за кожен місяць роботи арбітражного керуючого. Додаткова винагорода становить 5% від обсягу стягнутих на користь боржника активів, а також 3% від обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів.

При оплаті послуг арбітражного керуючого необхідно враховувати зміни у його податковому статусі. Так, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Відповідні зміни були внесені і до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (набудуть чинності з 19.01.2013 року). У зв'язку з цим кредиторам, е оплачують послуги арбітражного керуючого, а також боржникові необхідно враховувати положення п. 178.5 ст. 178 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеної норми Податкового кодексу України податкові агенти (кредитори, боржник, оплачують послуги арбітражного керуючого) звільняються від сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті винагороди арбітражному керуючому, у разі подання арбітражним керуючим довідки про взяття його на облік в податковому органі в якості особи, здійснює незалежну професійну діяльність. Таким чином, у разі ненадання зазначеної довідки при виплаті винагороди арбітражному керуючому суб'єкт господарювання, який оплачує послуги арбітражного керуючого, зобов'язаний з нарахованої арбітражному керуючому суми утримати податок на доходи фізичних осіб.

• < Назад
• Вперёд >