Гарантії захисту прав людини в процесі екстрадиції

Засоби масової інформації все частіше стали висвітлювати події, пов'язані з екстрадицій в Україну її громадян. На сьогоднішній день українські правоохоронні органи очікують рішення про екстрадицію з Хорватії Андрія Задорожного. Раніше активно обговорювалася інформація про невдалі спроби домогтися від Чехії видачі Богдана Данилишина, від Австрії - Михайла Поживанова, від Італії - Арсена Авакова.

Очевидна тенденція європейських держав - не видавати Україні її громадян для залучення їх до кримінальної відповідальності. Чим же обгрунтовують це рішення уповноважені органи інших держав? Насамперед у екстрадиції відмовляють у тих випадках, якщо приходять до висновку, що кримінальне переслідування особи в Україні є прикриттям для переслідування з інших мотивів, наприклад внаслідок політичної чи громадської діяльності.

Не може бути здійснена видача особи, якщо йому було надано політичний притулок на підставі Конвенції ООН про статус біженців. Тому багато громадян, які вважають, що їх переслідування в Україні здійснюється з політичних мотивів, намагаються отримати статус біженця в іншій державі, щоб захистити себе від екстрадиції за запитом української сторони. Так, політичний притулок у Чехії отримав Богдан Данилишин, і на цій підставі правоохоронними органами Чехії було відмовлено в його видачі Генеральній прокуратурі України.

Відповідно до Європейської конвенції з прав людини держава повинна гарантувати дотримання прав на справедливий судовий процес, захист від катувань та жорстокого поводження

Не менш важливим є дотримання державою, запитуючою екстрадицію, прав людини, зокрема прав, передбачених Європейською конвенцією з прав людини 1950 року. Відповідно до положень цієї Конвенції держава повинна гарантувати дотримання права на справедливий судовий процес, захист від катувань та жорстокого поводження, в тому числі гарантувати належні умови утримання під вартою і наявність медичної допомоги в умовах утримання під вартою.

Наприклад, приймаючи рішення про відмову в екстрадиції Арсена Авакова, Римський апеляційний суд взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення цього суду у справі «Юрій Луценко проти України», резолюції ПАРЄ по Україні, інші документи про дотримання прав людини в Україна.

Необхідно відзначити: для того щоб не бути виданими, обвинувачені часто посилаються на загальний рівень забезпечення прав людини в Україні. Зокрема, вони стверджують, що з великою ймовірністю вони можуть бути піддані тортурам і жорстокому поводженню з боку правоохоронних органів, що умови утримання в українських СІЗО і в'язницях принижують людську гідність, а також що судовий розгляд у їх справі буде несправедливим. В якості доказів вони пред'являють рішення Європейського суду з прав людини, доповіді міжнародних правозахисних організацій, дослідження та висновки інших держав про стан прав людини в Україні.

Проаналізувавши такі матеріали, в яких в основному робиться висновок про порушення в Україні прав людини, європейські суди та інші органи приходять до висновку, що в разі екстрадиції особи в Україні існує серйозний ризик порушення його основоположних прав і на цій підставі відмовляють в екстрадиції.

Таким чином, можна зробити висновок, що Україна сама сформувала негативний імідж дотримання прав людини, який може бути перешкодою для екстрадиції. Таким чином, реформи і будь-які позитивні тенденції у цій сфері, які відобразяться в міжнародних оцінках і доповідях, можуть сприяти видачі Україні осіб, які переховуються в інших державах.

Крім того, для прийняття позитивного рішення про екстрадицію особи в Україну не останню роль грає якість представлення інтересів України в іноземних судах. У багатьох європейських країнах рішення про екстрадицію приймає суд в ході змагального процесу, в якому держава Україна має довести, що немає ніяких перешкод для видачі їй особи, а з іншого боку обвинувачений з доказами зворотного. У такій ситуації не останнє місце відіграє якість юридичної представлення інтересів сторін у цьому процесі, знання міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини.

Олена Кривко,

юрист ЮФ «Ілляшев та Партнери»

• < Назад
• Вперёд >