ВГСУ роз'яснив практику вирішення спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду

Подробности

Опубликовано 05.10.2013 16:51

Просмотров: 594

Укладання угод і договорів на сьогоднішній день є невід'ємною частиною ведення бізнесу незалежно від сфери діяльності. При цьому договірні відносини нерідко стають джерелами спорів з контрагентами. У числі найбільш поширених і часто вживаних договорів почесне місце займає договір підряду. Суперечок ж, пов'язаних з укладенням, виконанням або розірванням договору підряду, також незліченна кількість, і більш ніж часто подібні суперечки стають предметом судового розгляду. І підрядники, і замовники не перестають оскаржувати визначені умовами угоди ціну, терміни, обов'язки і ліміт відповідальності, проте не завжди їх вимоги збігаються з вимогами законодавства.

Як ми вже не раз відзначали, аналіз судової практики дає можливість подивитися на конфлікт з точки зору органу судової влади і врахувати запропоновані судовою інстанцією висновки при розгляді спору в суді. Одним з останніх оглядових листів від 18.02.2013 ВГСУ як раз таки охопив питання практики вирішення спорів, пов'язаних з виконанням договорів підряду.

У постанові від 11.05.2012 ВГСУ було розглянуто питання правомірності укладення договору підряду спрощеним способом. Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, ВГСУ дійшов висновку про можливість стягнення заборгованості за договором підряду, укладеним спрощеним способом шляхом підписання актів здачі - прийому виконаних робіт.

На підтвердження правомірності укладення договору підряду спрощеним способом ВГСУ навів норми частини 1 статті 181 ГК, згідно з якими укладення господарських договорів у спрощений спосіб допускається шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень. Отже, підписання актів прийому виконаних робіт свідчить про укладення сторонами договору підряду спрощеним способом. При цьому укладений таким способом договір є підставою для виникнення у його сторін майново - господарських зобов'язань.

ВИСНОВОК:

Договір підряду може бути укладений у спрощений спосіб шляхом підписання актів виконаних робіт.

Незважаючи на те що підписання сторонами акту прийому виконаних робіт вважається спрощеним способом укладання договору підряду, акт виконаних робіт затвердженої форми не є угодою. До такого висновку ВГСУ прийшов у постанові від 17.08.2011 року. ВГСУ розглянув спір, в якому замовник в судовому порядку зажадав визнання недійсним акту виконаних робіт форми КБ - 2в (на сьогоднішній день зазначена форма акта втратила чинність, а натомість запроваджено нову форму КБ - 2в).

Зазначимо, що акт прийому виконаних підрядних робіт форми, як раніше діяла КБ - 2в, так і чинної на сьогоднішній день КБ - 2в, складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві. Виходячи з цього, ВГСУ дійшов висновку, що зазначені форми акта виконаних робіт не є угодою в розумінні частини 2 статті 202 ЦК, а відповідно, такий спосіб захисту порушеного права, як визнання акта недійсним, є невірним.

ВИСНОВОК:

Оскільки акт виконаних підрядних робіт не є угодою в розумінні частини 2 статті 202 ЦК, то такий спосіб захисту порушеного права, як визнання акту виконаних робіт недійсним, є неналежним.

У постанові від 23.05.2012 р. ВГСУ роз'яснив, що сторони договору підряду мають право відмовитися в односторонньому порядку від договору в будь-який час до закінчення роботи без звернення до суду. Розглянутий ВГСУ суперечка почалася з звернення замовника з позовом до підрядника щодо розірвання укладеного між ними договору підряду. Суди попередніх інстанцій, грунтуючись на положеннях статей 651 і 652 ЦК, дійшли висновку, що договір підряду може бути розірваний тільки в судовому порядку у зв'язку з істотним порушенням договору або істотною зміною обставин. ВГСУ з такою правовою позицією не погодився, вказавши, що сторони мають право відмовитися від договору в односторонньому порядку без судового втручання.

Згідно з частиною 4 статті 849 ЦК замовник має право в будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. Як було зазначено ВГСУ, позначена норма визначає, що одностороння відмова замовника від договору підряду не залежить від наявності порушення його умов та право на відмову від договору не може бути обмежене.

Положення статей 653 і 849 ЦК свідчать про те, що відмова від договору не вимагає погодження з підрядником, а у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Отже, одностороння відмова від договору підряду допомогою направлення підряднику листи - вимоги припиняє договірні зобов'язання сторін, що виникли в силу укладеного між ними договору підряду, а оскільки договір припиняється, предмет спору в подібному спорі відсутня. Тобто одностороння відмова від договору підряду припиняє зобов'язання сторін і не вимагає судового врегулювання питання.

ВИСНОВОК:

Договір підряду припиняється, а підстави для його розірвання в судовому порядку відсутні, якщо замовник відмовився від нього відповідно до статті 849 ЦК.

Що ж до відмови замовника від підписання акту виконаних робіт за договором підряду, то тут у ВГСУ дещо інша точка зору. Так, у постанові від 11.05.2012 р. ВГСУ було розглянуто спір, заснований на вимогах про стягнення заборгованості та пені за договором підряду. Згідно з постановою підрядник виконав роботи в повному обсязі, в той час як замовник без роз'яснення причин відмовився від підписання акту виконаних робіт і не виконав вимоги підрядника про виплату заборгованості. Суд апеляційної інстанції вважав вимоги підрядника необгрунтованими, оскільки за умовами договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних робіт, а за відсутності такого двостороннього акта у замовника не виникає обов'язку з оплати робіт.

ВГСУ з таким висновком апеляції не погодився і вважав за необхідне стягнути із замовника суму заборгованості незважаючи на відсутність його підпису на акті виконаних робіт. Так, обов'язок замовника прийняти виконані підрядником і визначені договором роботи передбачена частиною 1 статті 853 ЦК, а в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків - негайно заявити про них підрядникові. Якщо ж замовник не заявляє про недоліки виконаних робіт, він втрачає право у подальшому посилатися на ці недоліки. Крім того, у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується іншою стороною, а визнання недійсним акту, підписаного однією стороною, може бути здійснено у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обгрунтованими. Виходячи з цього, ВГСУ дійшов висновку, що відповідно до статей 853, 882 ЦК відмова замовника від прийому робіт без своєчасного заяви про їх недоліки визнається безпідставним і не звільняє замовника від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором.

ВИСНОВОК:

Відмова замовника від підписання акту виконаних робіт за договором підряду за відсутності своєчасно наданих зауважень до виконаних робіт не звільняє замовника від обов'язку щодо їх оплати.

У постанові від 05.09.2012 р. ВГСУ знову-таки зіткнувся з деякими нюансами односторонньої відмови від договору підряду. За матеріалами розглянутого спору замовник звернувся до суду з позовом до підрядника з вимогою стягнути з останнього суму внесеної передоплати, оскільки підрядник отримав кошти без достатніх на те підстав. Замовник мотивував свої вимоги тим, що він направив підряднику претензію з вимогою про відмову від договору та повернення передоплати на підставі статті 849 ЦК (як ми вже відзначали вище, стаття 849 надає замовнику право в будь-який час, але до закінчення робіт відмовитися від договору підряду). При цьому претензія була спрямована підряднику після виконання останнім робіт у повному обсязі.

У претензії, на яку посилається замовник як на доказ односторонньої відмови від договору, останній висловив пропозицію розглянути претензію і розірвати договір у зв'язку з порушенням підрядником його умов. ВГСУ порахував, що за таких обставин претензія за своєю правовою природою є виключно пропозицією досудового врегулювання між сторонами відносин щодо дострокового розірвання договору відповідно до статті 188 ГК, а не односторонньою відмовою від договору.

ВИСНОВОК:

Претензія, в якій міститься прохання розглянути її і розірвати договір, є пропозицією розірвати договір у порядку, передбаченому статтею 188 ГК, а не відмовою від нього за правилами, встановленими статтею 849 ЦК.

• < Назад
• Вперёд >