Застава корпоративних прав у забезпечення зобов'язань

конструктор договоров Украина

Застава корпоративних прав у забезпечення зобов'язань, в тому числі за кредитним договором, передбачає передачу в заставу корпоративних прав підприємства, що належать учаснику.

Отримання в заставу корпоративних прав є певною мірою ризик для Банку, так як обтяжується виключно частина в статутному капіталі підприємства, яка в будь-який час може в ціновому вираженні зменшитися у зв'язку з відчуженням підприємством всього або значної частини майна, на яку такі обтяження не поширюються.

У той же час слід зазначити, що немає однозначної позиції, на що буде звернено стягнення у разі невиконання зобов'язань і наскільки це стягнення можливо. Я б розділив такі способи стягнення на три групи: звернення стягнення на внесок учасника до статутного капіталу; звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі; звернення стягнення на частку у статутному капіталі товариства, в результаті якого кредитор отримує право на участь у суспільстві.

Щодо звернення стягнення на внесок учасника до статутного капіталу та звернення стягнення на частину майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі, слід зазначити наступне.

ВАСУ вказав, що звернення стягнення на частку у статутному капіталі не допускається

Стаття 57 Закону України «Про господарські товариства» регламентує звернення стягнення на частину майна Товариства, пропорційну частці учасника у статутному капіталі, за умови відсутності іншого майна.

Вищий арбітражний суд України в листі від 07.12.95 року № 01-8/870 вказує, що звернення стягнення на частку у статутному капіталі не допускається. У той же час стягнення на частину Товариства, пропорційну частці учасника у статутному капіталі, за умови відсутності у боржника іншого майна, є правомірним.

З іншої сторони, у разі небезпеки стягнення підприємство, при певній мірі сумлінності учасника до нього, прагнутимуть переоформити свої активи, на яких обтяження будуть відсутні, і таким чином уникнути відповідальності.

Крім цього, при стягненні кредитор однозначно зіткнеться з проблемою коректного визначення частини активів, які є пропорційними частини в статутному капіталі.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави може бути майно, яке може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення

Щодо можливості звернення стягнення на корпоративні права, внаслідок якого Кредитор стає учасником Товариства, слід зазначити наступне.

Для коректної відповіді на поставлене питання необхідно розуміти, чи можуть корпоративні права бути предметом застави.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про заставу» предметом застави може бути майно, яке може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення. Відповідно до статті 147 Цивільного кодексу України відчуження учасником частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не передбачено Статутом.

Якщо Статутом передбачено право на відчуження без згоди інших учасників, питань начебто не виникає. Але зазвичай Статути підприємств містять положення, що відчуження частини в статутному фонді можливо за згодою всіх його учасників. Таким чином, заставодавець має право здійснювати відчуження своєї частини виключно за наявності згоди інших учасників. В інших випадках відсутнє право на відчуження. Без наявності згоди інших учасників виникає право на звернення до суду з відповідною позовною заявою про визнання договору застави недійсним. Щоб уникнути вищезгаданих проблем необхідно до укладення договору застави отримати згоду від усіх інших учасників на можливе відчуження частини.

Суди по - різному ставляться до можливості звернення стягнення на корпоративні права

Слід зазначити, що на практиці суди по - різному ставляться до можливості звернення стягнення на корпоративні права, внаслідок якого кредитор стає учасником Товариства. В одних випадках позови задовольняються, в інших - ні.

Однак потрібно врахувати, що у разі задоволення такого позову у кредитора виникнуть проблеми реєстрації його як учасника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Заслуговують на увагу підстави відмов у задоволенні позовів про звернення стягнення на частку у статутному капіталі підприємства шляхом отримання кредитором права учасника підприємства.

Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 19.02.2009 року у справі № 3 /227 було відмовлено Банку в обігу стягнення на корпоративні права у зв'язку з тим, що предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер.

ВИСНОВОК:

Таким чином, слід зазначити, що заставу корпоративних прав не є надійним способом забезпечення виконання зобов'язань.

Андрій Конопля,

адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери»